Реєстраційне посвід­чен­ня МОЗ України UA/9061/01/01 з необ­ме­же­ним тер­мі­ном дії з 25 берез­ня 2020 року

АНТИТРОМБОТИЧНІ ЗАСОБИ. ГРУПА ГЕПАРИНУ. ЕНОКСАПАРИН.

Доведені результати

Новопарин є перевіре­ним вибо­ром у анти­ко­а­гу­лянт­ній терапії.

Лікування тромбозу глибоких вен

Лікування тром­бо­зу гли­бо­ких вен (ТГВ) та емболії леге­не­вої артерії (ТЕЛА), за винят­ком ТЕЛА, що може потре­бу­ва­ти тром­болітич­на тера­пія або хірур­гічне втру­чан­ня. Профілактика утво­рен­ня тром­бу в поза­тілес­но­му кро­во­обі­гу під час гемодіалізу.

Пацієнтам з Гострим коронарним синдромом

Лікування гостро­го інфарк­ту міо­кар­да з підй­о­мом сег­мен­та ST (STEMI), вклю­ча­ю­чи пацієн­тів, які під­ля­га­ють меди­ка­мен­тоз­но­му ліку­ван­ню або з подаль­ше черезш­кірне коро­нарне втру­чан­ня (ЧКВ).

Профілактика венозної тромбоемболії

Профілактика веноз­ної тром­бо­ем­болії у медич­них пацієн­тів із гост­ри­ми захво­рю­ван­ня­ми (напри­клад, гост­ра сер­це­ва недо­стат­ність, дихаль­на недо­стат­ність, важ­кі інфек­ції або рев­ма­тич­ні захво­рю­ван­ня) та зни­же­ною рух­ливістю з підви­ще­ним ризи­ком веноз­ної тромбоемболії.

Новопарин® випус­каєть­ся у попе­ред­ньо напов­не­них шприцах.

ПЕРШИЙ БІОСИМІЛЯР В ЄС З 2016 РОКУ

* Представлений в ЄС під тор­го­вою назвою Інгікса (Inhixa) лікарь­ский засіб зай­няв 15,65% рин­ку Еноксапарину

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я

ПОКАЗАННЯ

Препарат пока­за­ний для засто­су­ван­ня дорос­лим для:

  • Профілактики веноз­них тром­бо­ем­боліч­них уск­лад­нень у хірур­гіч­них пацієн­тів з помір­ним та висо­ким ризи­ком, особ­ли­во у пацієн­тів, які під­ля­га­ють орто­пе­дич­ним або загаль­нохірур­гіч­ним опе­ра­тив­ним втру­чан­ням, в тому числі опе­ра­тив­ним втру­чан­ням з при­во­ду онко­ло­гіч­них захворювань.
  • Профілактики веноз­них тром­бо­ем­боліч­них уск­лад­нень у тера­пев­тич­них пацієн­тів з гост­ри­ми захво­рю­ван­ня­ми (таки­ми як гост­ра сер­це­ва недо­стат­ність, дихаль­на недо­стат­ність, тяж­кі інфек­ції або рев­ма­тич­ні захво­рю­ван­ня) та зни­же­ною рух­ливістю, які мають підви­ще­ний ризик виник­нен­ня веноз­ної тромбоемболії.
  • Лікування тром­бо­зу гли­бо­ких вен (ТГВ) та тром­бо­ем­болії леге­не­вої артерії (ТЕЛА), за винят­ком випад­ків ТЕЛА, при яких може бути необ­хід­ним про­ве­ден­ня тром­болітич­ної тера­пії або хірур­гіч­но­го втручання.
  • Профілактики утво­рен­ня тром­бів у екс­тра­кор­по­раль­но­му кро­во­обі­гу під час гемодіалізу.
  • При гостро­му коро­нар­но­му синдромі:
    1. для ліку­ван­ня неста­біль­ної сте­но­кар­дії та інфарк­ту міо­кар­да без підй­о­му сег­мен­та ST (NSTEMI), у ком­бі­на­ції з перо­раль­ним прий­о­мом аце­тил­салі­ци­ло­вої кислоти;
    2. для ліку­ван­ня гостро­го інфарк­ту міо­кар­да з підй­о­мом сег­мен­та ST (STEMI), в тому числі у пацієн­тів, яким пла­нуєть­ся меди­ка­мен­тозне ліку­ван­ня або подаль­ше черезш­кірне коро­нарне втру­чан­ня (ЧКВ).

ДОЗУВАННЯ

Профілактика веноз­них тром­бо­ем­боліч­них уск­лад­нень у хірур­гіч­них пацієн­тів з помір­ним та висо­ким ризиком.

Індивідуальний тром­бо­ем­боліч­ний ризик у пацієн­тів може бути оці­не­ний за допо­мо­гою валі­до­ва­ної моделі (шка­ли) стра­ти­фіка­ції ризиків.

  • Пацієнтам з помір­ним ризи­ком тром­бо­ем­боліч­них подій реко­мен­до­ва­на доза енок­са­па­ри­ну натрію ста­но­вить 2000 МО (20 мг) один раз на добу, яку вво­дять шля­хом під­шкір­ної (п/ш) ін’єкції. Було пока­за­но, що пере­д­опе­ра­ційне почат­ко­ве вве­ден­ня (за 2 годи­ни до опе­ра­тив­но­го втру­чан­ня) енок­са­па­ри­ну натрію у дозі 2000 МО (20 мг) є ефек­тив­ним та без­печ­ним при опе­ра­тив­них втру­чан­нях з помір­ним ризи­ком.
    У пацієн­тів групи помір­но­го ризи­ку про­філак­тичне ліку­ван­ня енок­са­па­ри­ном натрію слід про­до­в­жу­ва­ти про­тя­гом періо­ду три­валістю щонай­мен­ше 7–10 днів, неза­леж­но від ста­ну від­нов­лен­ня (напри­клад рух­ли­во­сті). Профілактику потріб­но про­до­в­жу­ва­ти доти, доки у пацієн­та біль­ше не буде від­мі­ча­ти­ся сут­тєво зни­же­на рухливість.
  • Пацієнтам з висо­ким ризи­ком тром­бо­ем­боліч­них подій реко­мен­до­ва­на доза енок­са­па­ри­ну натрію ста­но­вить 4000 МО (40 мг) один раз на добу, яку бажа­но вво­ди­ти за 12 годин до опе­ра­тив­но­го втру­чан­ня шля­хом під­шкір­ної (п/ш) ін’єкції. Якщо є потре­ба у почат­ку про­філак­тич­но­го засто­су­ван­ня енок­са­па­ри­ну натрію за більш ніж 12 годин до опе­ра­тив­но­го втру­чан­ня (напри­клад, пацієнт висо­ко­го ризи­ку, який очікує на від­стро­чене орто­пе­дичне хірур­гічне втру­чан­ня), остан­ню ін’єкцію слід засто­со­ву­ва­ти не піз­ні­ше ніж за 12 годин до опе­ра­тив­но­го втру­чан­ня і від­но­ви­ти про­філак­тичне засто­су­ван­ня через 12 годин піс­ля опе­ра­тив­но­го втручання.
  • Для пацієн­тів, які під­ля­га­ють вели­ко­му орто­пе­дич­но­му хірур­гіч­но­му втру­чан­ню, реко­мен­дуєть­ся три­ва­ла тром­бо­про­філак­ти­ка − до 5 тижнів.
  • Для пацієн­тів з висо­ким ризи­ком веноз­них тром­бо­ем­болій (ВТЕ), яким вико­ну­ють опе­ра­тив­ні втру­чан­ня на орга­нах черев­ної порож­ни­ни або таза з при­во­ду онко­ло­гіч­них захво­рю­вань, реко­мен­дуєть­ся три­ва­ла тром­бо­про­філак­ти­ка − до 4 тижнів.

Профілактика веноз­них тром­бо­ем­болій у тера­пев­тич­них пацієнтів.

Рекомендована доза енок­са­па­ри­ну натрію ста­но­вить 4000 МО (40 мг) один раз на добу, яку вво­дять шля­хом п/ш ін’єкції.

  • Профілактичне ліку­ван­ня енок­са­па­ри­ном натрію необ­хід­но здійс­ню­ва­ти про­тя­гом періо­ду три­валістю щонай­мен­ше 6–14 днів, залеж­но від ста­ну від­нов­лен­ня (напри­клад рух­ли­во­сті). Користь тако­го ліку­ван­ня про­тя­гом періо­ду три­валістю біль­ше 14 днів наразі не визначена.

Лікування тром­бо­зу гли­бо­ких вен (ТГВ) та тром­бо­ем­болії леге­не­вої артерії (ТЕЛА).

Еноксапарин натрію необ­хід­но вво­ди­ти п/ш у вигляді ін’єкції 150 МО/кг (1,5 мг/кг) один раз на добу або у вигляді ін’єкцій 100 МО/кг (1 мг/кг) двічі на добу.

Схему дозу­ван­ня оби­рає лікар з огля­ду на резуль­та­ти індиві­ду­аль­ної оцін­ки, яка має вклю­ча­ти оцін­ку ризи­ку тром­бо­ем­боліч­них подій та ризи­ку гемо­ра­гіч­них подій. Схему дозу­ван­ня по 150 МО/кг (1,5 мг/кг) один раз на добу слід вико­ри­сто­ву­ва­ти пацієн­там без уск­лад­нень з низь­ким ризи­ком реци­ди­ву ВТЕ. Схему дозу­ван­ня по 100 МО/кг (1 мг/кг) двічі на добу слід при­зна­ча­ти усім іншим пацієн­там, таких як пацієн­ти з ожи­рін­ням, симп­том­ною ТЕЛА, онко­ло­гіч­ни­ми захво­рю­ван­ня­ми, реци­див­ни­ми ВТЕ або тром­бо­зом прок­си­маль­них вен (клу­бо­вої вени).

ЕНОКСАПАРИН

Еноксапарин – це низь­ко­мо­ле­ку­ляр­ний гепа­рин (НМГ), у яко­му антит­ром­бо­тич­на та анти­ко­а­гу­лянт­на актив­но­сті стан­дарт­но­го гепа­ри­ну не пов’язані між собою. Він має більш висо­ку анти-фактор Ха актив­ність, ніж анти-фактор IIа (або антит­ром­бі­но­ву) актив­ність (їх співвід­но­шен­ня ста­но­вить 3,6).

При засто­су­ван­ні у про­філак­тич­них дозах енок­са­па­рин не має знач­но­го впли­ву на АЧТЧ (акти­во­ва­ний част­ко­вий тром­бо­пла­сти­но­вий час).

При засто­су­ван­ні ліку­валь­них доз пре­па­ра­ту АЧТЧ може бути про­лон­го­ва­ний та у 1,5–2,2 раза пере­ви­щу­ва­ти кон­троль­ний час мак­си­маль­ної актив­но­сті. Ця про­лон­га­ція відо­бра­жає залиш­ко­ву антит­ром­бі­но­ву активність.